Євровізії : нетаємна дипломатія ХХ віку

           Євровізії : нетаємна дипломатія ХХ віку.

 Сім років тому Україна доєдналася до європейського союзу хоча б телерадіомовного, – як наслідок 14 місце Олександра Понамарьова на конкурсі Євробачення.

   Для невтаємничених цей конкурс або «дешевий продажний продукт», або непередбачуваний карнавал де все робиться  «по приколу». Власне, істина завжди десь посередині. Євробачення можна назвати  ще  однією дипломатичною ареною, а виконавців та глядачів – дипломатами. Проте ніхто не застрахований від таких  непередбачуваностей як перемога Руслани, а чи зовсім фінських монстрів Лорді.

    Але для початку трохи історії. «Конкурс на найкращу пісню Європи»  був створений у далекому 1955, з пропозиції тодішнього директора швейцарського телебачення Марселя Безансона, котра була ухвалена під час наради Європейської Телерадіомовної Спілки (ЕВС) у Римі  19 жовтня 1955. Першою ластівкою став конкурс «Гран-прі Євробачення», що 24 травня 1956 року у місті Лугано (Швейцарія). Так почалася півстолітня історія цього конкурсу. Постає питання де ж там у далекому 1956 дипломатія? Власне, ще в березні того ж 1956, 26 числа у Римі було підписано угоду про створення «Європейської економічної спілки», попередниці ЄС, а конкурс поєднав країни культурно якщо можна так висловитися…..Не переконливо? А як вам участь Євробаченні СРСР, як елемент частину політики розрядки горбачовської перебудови? На відміну від першого прикладу, є цілком підтвердженою інформацією , оскільки цю ідею запропонував у 1987 році міністр просвіти СРСР Весєлов Георгій Петрович, проте на той час це було б  надто радикальним кроком. Подібних епізодів можна відшукати безліч, впевнений, що за п’ятдесят років таких закулісних історій було дуже багато.

   Велике зацікавлення пострадянський країн у Євробаченні також  окремий феномен, бо ж на відміну від «країн Великої четвірки», що відправляють на конкурс маловідомих навіть у себе виконавців, Росія делегувала таких титанів шоу-бізнесу як Алла Пугачова, Філіп Кіркоров. Перемогти ось самоціль таких-от надпотужних десантів, що на жаль, займали останні місця. Таким шляхом пішла Франція коли відправила до холодної Москви  Патрісію Каас, котра мала наполеонівські  плани, однак ідентично повторила долю своїх співвітчизників 1812 року....

Продовження буде якщо буде комусь цікаве....